До війни ми провели в Бердянську 6 таборів. Досліджували глибини й мілини Азовського моря, гойдалися на його хвилях, колекціонували мушлі та робили костюми з водоростей. Пірнали, стрибали бомбочками та просто плюскалися донесхочу. Бродили босоніж пляжами та лиманами Бердянської коси та ходили в походи на найдальший її окрайчик. Увечері на таборовій кухні, ніби на камбузі, разом готували вечерю як справжня корабельна команда! А ранком їли абрикоси просто з дерева в нашому саду.

Діти часто згадують цей табір. І ми теж сумуємо за Бердянськом та нашим теплим Азовським морем. Віримо, що колись ми знову побачимося. А наразі, як можемо, наближаємо Перемогу.