Ідеї активностей
Шкільні канікули — час для таборів
Свіже повітря щодня, багато руху без примусу і природне зниження стресу — це лише найочевидніші переваги такого відпочинку на шкільних канікулах.
Поїздка трамваєм, відвідини музею чи прогулянка в лісі – в основі будь-якого виходу за межі класу лежить емпіричне навчання, або ж навчання через досвід. Це означає, що діти засвоюють знання та вміння, з якими їм довелося стикнутися у життєвій ситуації. Так формується світогляд, а набуті таким чином знання і вміння залишаються на ціле життя.
Навчання просто неба – невід’ємна і важлива частина навчання поза стінами школи. Адже тут освітнім середовищем для дітей виступає природа з її неймовірно широким діапазоном засобів та напрямків для розвитку.
Ідея розвитку дитини через взаємодію з природою геть не нова ані в світі, ані в Україні. Педагогіка просто неба у світовому контексті налічує понад 70 років.
Перший лісовий садок було засновано 1952 року у Данії Еллою Флаутау. З того часу цей рух набув світового масштабу. Нині кількість лісових садків у Німеччині сягає 1500, у США – 600. Лісові дні є частиною класичної освіти у школах країн Північної Європи, а Британія може похизуватися Інститутом навчання просто неба, що сертифікує гідів у природу та проводить наукові дослідження. Український педагог Василь Сухомлинський також вважав взаємодію з природою необхідною для виховання гармонійної особистості.
Педагогіка просто неба або ж “лісова педагогіка” об’єднує під своєю парасолькою широчезний спектр методів та форматів. І вільна гра під час перерви на шкільному подвір’ї, і лічба яблук у саду, і годинна прогулянка для спостереження за птахами, і виїзд шкільного класу в гори з ночівлею в наметах, і повноцінний лісовий садок, де діти весь час перебувають на свіжому повітрі, – усе це є форматами навчання просто неба.
Хто працює з дітьми в лісі? У світовій практиці існує поняття гідів у природу. Це можуть бути люди різних професій, які не уявляють свого життя без природи і водночас вміють оцінювати ризики й фасилітувати дитячі активності. Вони не розважають і не проводять екскурсію, але вміють підхоплювати дитячі ініціативи та спрямовувати діяльність дітей в певному напрямку. Це можуть бути природознавці чи інтерпретатори природи, гірські туристи, лісники, вчителі та вихователі, які пройшли відповідну підготовку.
В Україні навчання просто неба лише набуває популярності. Та ми сподіваємося, що з часом все більше шкіл будуть використовувати елементи лісової педагогіки у своїй практиці.
Дивіться також